12:56 ІСТОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАСАДИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ» ВІД 07.04.2011 № 3206-VI | |
| Корупція в сучасних умовах стала чинником, який становить реальну загрозу національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає практично на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, соціальну і правову сфери, управління, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корупційні зв’язки фактично руйнують правові, етичні відносини між людьми і поступово перетворюються у норму поведінки. Корупція, безперечно, може бути визнана однією з найгостріших соціальних та політичних проблем сучасності. Розв'язання цієї проблеми є надзвичайно актуальною та першочерговою справою для України. Норми закону України «Про боротьбу з корупцією» вiд 05.10.1995 № 356/95-ВР застаріли та не відповідали реальним потребам правового регулювання. Верховною Радою України 11 червня 2009 року був прийнятий пакет антикорупційних законів. Цей пакет складався з трьох Законів: "Про засади запобігання та протидії корупції", "Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення". Однак окремі положення цих законів не відповідали чинному законодавству, запропоновані у них заходи вирізнялися безсистемністю, заплутаністю і неефективністю. Крім того, громадськістю та експертами неодноразово висловлювалися критичні зауваження щодо цих законів. Наголошувалося на неможливості застосування цих актів, оскільки вони порушують гарантовані Конституцією України права і свободи громадян. Суперечливість та незрозумілість цих законів створювали передумови для обмеження прав і свобод громадян, у тому числі шляхом протиправного втручання в їх приватне життя. Деякі положення законів перенесені із чинних міжнародних договорів, однак редакції цих положень належним чином до українського законодавства адаптовані не були. Певна частина правопорушень, які цими законами визнаються корупційними, такими за своєю суттю визнані бути не можуть. Зокрема, це стосується норм щодо порушень обмежень, суб'єктом відповідальності в яких було передбачено фізичну особу – підприємця. Так само, як не можуть бути віднесені до суб’єктів корупційних правопорушень окремі особи, які зазначалися у статті 2 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції". Зокрема, це стосується фізичних осіб – підприємців та членів окружних/територіальних та дільничних виборчих комісій не під час виконання ними покладених на них функцій. Крім того, Конституційний Суд України, розглянувши конституційність окремих положень антикорупційних законів, визнав такими, що не відповідають Конституції Україні (є неконституційними) окремі положення Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції". Неконституційність норм стосувалася встановлення у Законі обов’язку проведення спеціальної перевірки не лише стосовно особи, яка претендує на зайняття відповідної посади, а й щодо близьких їй осіб. Крім того, Конституційний Суд України звернув увагу на неконституційність обмеження права окремих категорій громадян на зайняття у позаробочий час іншою оплачуваною діяльністю. Суд у своєму Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010 зазначив, що здійснення суто наукової чи викладацької діяльності, якщо вона є джерелом законного та раціонально обґрунтованого за розміром доходу, не може бути визнано корисливими діями особи при виконанні нею своїх службових обов’язків. Саме з огляду на ці обставини Верховною Радою України неодноразово приймалися рішення про перенесення строків уведення в дію даного пакета антикорупційних законів. З урахуванням вищезазначених проблем, за дорученням Президента України виконавчим секретарем Національного антикорупційного комітету, Міністром юстиції України О.Лавриновичем було організовано комплексну та системну роботу щодо вдосконалення зазначених антикорупційних законів. Начальник Радехівського РУЮ – Г.М.Сопронюк | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
