10:10 СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «СІМЕЙНО-ПОБУТОВЕ НАСИЛЬСТВО НАД НЕПОВНОЛІТНІМИ» | |
| Про найдивовижніші факти жорстокого поводження з дітьми та їх експлуатації відомо давно. В історії різних країн зафіксовано немало прикладів насильства над дітьми – фізичних і моральних знущань, сексуальної наруги і навіть ритуальних убивств. Це відбувалося тому, що ще до середини XVIII ст. діти були позбавленні будь-яких прав, а їх суспільний статус не був визначеним. І хоч часи мінялися, проте ціннісні поняття залишалися незмінними. Адже народження, зростання і розвиток дитини – представника нового покоління будь-коли відбувало у системі певних суспільних відносин, спрямованих на збереження нового життя, захист його від різноманітних небезпек, надання всебічної підтримки, турботи, нагляду і догляду. Упродовж належного виконання (функціонування) цих суспільних відносин дитина одержує, насамперед, життєво важливі і необхідні матеріальні блага, створити (придбати) які вона самостійно не може в силу вікових особливостей. Тому є всі підстави стверджувати, що насильство над дітьми в сім’ї заслуговує окремого розгляду, оскільки діти, особливо у молодшому віці, є особливо вразливими і беззахисними, вимагають для свого повноцінного розвитку спеціальної уваги і піклування. Сьогодення України характеризується критичною ситуацією у сфері охорони дитинства, супутниками якої є демографічна криза, погіршення як кількісних, так і якісних характеристик населення, загострення проблеми здоров’я дітей, значне зростання дитячої бездоглядності та злочинності неповнолітніх. У духовній сфері суспільства спостерігається суперечливість життєвих принципів, девальвація загальнолюдської і культурно-етичної системи цінностей. Неможливо не визнати, що сьогодні повної та об’єктивно реальної реальність статистики про масштаби та частоту випадків насильства в сім’ї нема ні в країні загалом, ні в окремих регіонах. Причини достатньо зрозумілі - закритість сім’ї як системи; взаємозв’язок жертв та насильників; відсутність доступу до сім’ї соціальних працівників; недостатність інформації в медичних закладах та правоохоронних органах, що не дозволяє робити висновки про розміри цього явища. Безумовно, виокремлення насильства в сім’ї в самостійну соціальну проблему - тільки перший крок, спрямований на її вирішення. На цьому шляху багато перепон. На це впливає низка факторів. а саме: відсутність чітких визначень, теоретичної бази, наукової основи; обмеженість інформації про ступінь розповсюдження цього явища, про його причини та умови; відсутність закону, що забезпечує захист жертв насильства в сім’ї; судова і правоохоронна практика, що не визнає проблему насильства в сім’ї; високий ступінь латентності цього явища, а ще тим, що про факти насильства в сім’ї не надходять заяви в правоохоронні органи, а також приховуванням фактів насильства в сім’ї правоохоронними органами. Кримінальна статистика повною мірою не відображає справжню картину стану злочинності у сфері порушення прав і законних інтересів неповнолітніх. Аналіз стану злочинності, прогнозування закономірностей її розвитку свідчать про серйозну негативну тенденцію в розвитку нашого суспільства. В Україні, на жаль, доведеться констатувати, що суспільство стає жорстоким, а це не може не позначатися на найбільш соціально незахищеній групі населення – дітях. Найбільш авторитетним міжнародним документом, що стосується захисту прав та свобод особи, є Загальна Декларація прав людини, де проголошення таких імперативів, як право на життя, свободу, особисту недоторканність, право на громадянство, на рівність перед законом і деякі інші, має універсальний характер, володіння яким не повинне залежати від віку людини. У ст. 3 Сімейного кодексу України зазначено, що сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Її складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Принциповим питанням залишається визначення кола членів сім’ї. Законодавець прямої відповіді на нього не дає, встановлюючи лише підстави для створення сім’ї. Виходячи із наведеної дефініції, можна зробити висновок, що до членів сім’ї належать: а) подружжя; б) батьки (мати, батько) й дитина (діти); в) брати й сестри; г) дід (баба) й онук (онука); д) усиновителі (усиновитель) й усиновлений (удочерена); е) вітчим (мачуха) й пасинок (падчериця). Прирівнюватися до членів сім’ї можуть: фактичне подружжя, піклувальник і опікуваний, фактичні вихователі й вихованці у випадках, коли ці особи спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки морального та матеріального характеру. До членів сім’ї можуть прирівнюватися й інші члени спільноти, якщо вони утворені на підставах не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Незважаючи на те, що тема насильства досліджується вже декілька десятиріч, досі нема універсального уявлення про те, що вважати насильством. Крім того, відсутні чіткі критерії, які відокремлюють насильство від ненасильства. Основне значення слова «насильство» означає «завдання людям шкоди шляхом убивства, калічення чи завдання болю. Його значення може поширюватись і на загрозу завдання такої шкоди, а також на психологічну і на фізичну шкоду. Насильство можна визначати, включаючи в це поняття і нищення власності». На жаль, доводиться констатувати, що абсолютна більшість досліджень, пов’язаних з проблемою насильства в сім’ї, спрямовані, в основному, на вивчення теми сімейного насильства над жінками та пошуку механізмів їх захисту; практично не приділяється увага чоловікам - жертвам насильства в сім’ї. Суттєві розбіжності і складнощі спостерігаються у дослідженні категорії побуту. Сімейно-побутову сферу поділяють на дві частини: громадську та сімейну. Громадська охоплює близькі сусідські, товариські, дружні або інтимні стосунки, а також дозвільні взаємини поза сім’єю. А сімейна включає стосунки, що виникають між членами сім’ї. Отже, сімейно-побутова сфера - це позавиробнича сфера життя суспільства, що складається із громадської та сімейної частин і має призначення задовольняти матеріальні й духовні потреби людей. Особливість цих відносин полягає в тому, що вони переплітаються з відносинами, що виникають в інших, непобутових сферах, набуваючи відповідного відтінку. Відомо, наприклад, що побутові відносини тісно пов’язані з сімейними, але було б невірно всі сімейні відносини ототожнювати з побутовими. Побутові відносини складаються між сусідами по квартирі, будинку і т.д., хоч повністю їх не охоплюють. Їх, скоріше, можна назвати комунально-побутовими відносинами. Нарешті, побутові відносини виникають і в робочий час на виробництві, утворюючи так званий виробничий побут. Як бачимо, побутові відносини охоплюють ту частину системи суспільних відносин, які стосуються фізичного і соціального відтворення людського життя і виявляються в конкретних формах і засобах задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, підтримці здоров’я, організації дозвілля, догляді за дітьми, спілкуванні. Саме у побуті формується і виховується людина, задовольняються її важливі життєві потреби, розкриваються численні буденні відносини. Таким чином, оскільки сімейно-побутові насильницькі злочини проти неповнолітніх мають окремі ознаки, специфічну кримінологічну природу та особливості попередження, зазначена обставина надає достатньо підстав для окремого виділення такого виду злочинів у структурі насильницької злочинності. У зв’язку з тим, що динаміка цієї категорії злочинів має тенденцію до зростання, ступінь суспільної небезпеки надзвичайно високий, а заходи попередження не сприяють суттєвому зниженню їх рівня, виникає актуальна потреба в теоретичній розробці і практичних рекомендаціях кримінологічних аспектів вказаного виду злочинів. Виходячи з викладеного, під сімейно-побутовим насильством щодо неповнолітніх розуміється сукупність суспільно небезпечних і кримінально-протиправних умисних діянь (дії або бездіяльності), поєднаних з фізичними діями на/чи організм іншої людини (або погрозою такої дії) за допомогою впливу на психіку, здійснюваних членом сім’ї відносно іншого її неповнолітнього члена (незалежно від факту їх спільного або роздільного проживання) проти або крім волі останнього; таких, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують такі блага особи, як життя, здоров’я або тілесну недоторканість. Начальник Радехівського РУЮ – Г.М.Сопронюк | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
