14:19 Новели у правовому регулюванні запобігання корупції. | |
| Спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, яким тимчасово визначено Міністерство юстиції згідно з Указом Президента України від 5 жовтня 2011 року № 964, розпочав висвітлення матеріалів щодо основних положень нових антикорупційних законів, перший з яких присвячено роз’ясненню основних новацій, якими доповнено Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Верховною Радою України 14 травня 2013 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» № 224-VII, що набрав чинності 9 червня 2013 року. З часу ухвалення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - Закон) масштабні та системні зміни до нього вносяться вперше, що зумовлює необхідність детального їх аналізу задля формування єдиного розуміння та правозастосування із самого початку їх реалізації. Найважливішими змінами є : 1. удосконалення понятійного апарату (стаття 1); 2. зміна кола суб’єктів відповідальності за корупційні правопорушення (стаття 4); 3. скорочення переліку спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (стаття 5); 4. конкретизація антикорупційних обмежень (статті 6 -10); 5. удосконалення механізму проведення спеціальної перевірки (стаття 11); 6. удосконалення системи фінансового контролю (стаття 12, додаток до Закону); 7. удосконалення системи запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 14); 8. запровадження антикорупційної експертизи нормативно-правових актів, розмежування повноважень з проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів (стаття 15); 9. розширення гарантій захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції (стаття 20); 10. уніфікація положень про звільнення осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення (стаття 22). 1. Удосконалення понятійного апарату. Згідно з внесеними змінами конкретизовано визначення окремих понять. Так, більш чітко та повно визначено коло «близьких осіб», до яких належать дві підгрупи осіб: 1) чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачух, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням; 2) особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Згідно з новою редакцією конфлікт інтересів – це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень. Як вбачається з наведеного визначення, особистий інтерес може носити як майновий, так і немайновий характер. Крім того, конфлікт інтересів має місце й тоді, коли йдеться про суперечність особистого інтересу близької особи посадовця з його службовими повноваженнями. У відповідність до Сімейного кодексу приведено визначення терміну «члени сім’ї». Зокрема, особи, які перебувають у шлюбі, відтепер належать до членів сім’ї незалежно від спільного проживання, побуту, наявності взаємних прав та обов’язків. В той же час перелік осіб, які належать до членів сім’ї за сукупності вказаних ознак, уточнено шляхом віднесення до них батьків та повнолітніх дітей. З метою спрощення конструкцій окремих норм Закону його також доповнено двома визначеннями термінів загального характеру. Перше з них поняття «суб’єкти декларування», до яких віднесено осіб, зазначених в пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, які зобов'язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Друге – «уповноважені підрозділи», під якими розуміються уповноважені підрозділи (особи) з питань запобігання та виявлення корупції, які утворюються (визначаються) в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, їх апаратах, органах місцевого самоврядування та юридичних особах публічного права за рішенням керівника органу або юридичної особи публічного права в порядку, визначеному законодавством. Начальник Радехівського районного управління юстиції – Г.М.Сопронюк | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
