12:37 Насильство в сім'ї, як наслідок гендерної дискримінації. | |
| «Насильство в сім’ї» – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю». Насильство є одним із засобів, що забезпечують панування однієї людини над іншою. Це такий примус, така шкода, які здійснюються поза волі тих, проти кого вони спрямовані. Досить часто джерелом насильства стають представники чоловічої статі. Однією з головних причин чоловічого насильства є ґендерна нерівність. При ретельному аналізі стає очевидним те, що чим менша ґендерна диференціація між жінками та чоловіками, тим менша ймовірність виникнення ґендерного насильства. «За закритими дверима, вдома, жінки стають жертвами домашнього насильства. Та коли кривдниками є їхні партнери чи найближчі родичі, жінки соромляться і бояться жалітися на це, тим більше, що коли вони це роблять, до їхніх скарг рідко ставляться серйозно.» Конвенція ООН про викоренення насильства щодо жінок визначає насильство щодо жінок, як «будь-який акт гендерного насильства, яке призводить чи може призвести до фізичної, сексуальної або психологічної шкоди чи страждань жінок, в тому числі погрози здійснити такі акти, змушування чи примусове позбавлення свободи, здійснювані публічно або в приватному житті». Всесвітня організація здоров’я визначила насильство з боку партнера, як будь-яку поведінку всередині стосунків, що може призвести до фізичної, психологічної чи сексуальної шкоди, в тому числі: - акти фізичної агресії, такі як лупцювання, штовхання, копання та биття - психологічні образи, такі як залякування, постійне приниження та знущання - примус до сексуального контакту - насильницький статевий акт чи змушування до інших форм статевих відносин - різноманітні форми контролю поведінки, такі як ізоляція особи від її родини та друзів, нагляд за її пересуванням, обмеження її доступу до інформації чи допомоги. Насильство чоловіків по відношенню до жінок багато в чому є наслідком обмеженої правомочності. Дослідниками доведено, що в тих суспільствах, де чоловікам дозволено не приховувати страх, сльози, слабкість, рівень насильства є низьким. А в тих суспільствах, де маскулінна бравада – хизування силою, стримування та відкидання почуття страху – є нормою, насильство має більше шансів на розквіт. Насильство проти жінок є порушенням прав людини. Воно позбавляє їх основних прав і свобод та є серйозною перешкодою на шляху до рівноправності жінок та чоловіків. Насильство проти жінок і дівчат – проблема шокуючих масштабів. Кожна третя жінка в світі піддається в своєму житті биттю, примусу до вступу до статевого зв’язку або іншому насильству. Часто такий злочин залишається непокараним для його винуватців, оскільки страх і сором не дозволяють багатьом жінкам відкрито говорити про це. Отже, насильство щодо жінок – це порушення прав людини. Права людини – це не лише закони і зобов’язання. Це обіцянка рівності і того, що усім нам належать ті самі права. Насильство щодо жінок – це прірва, яка пролягає між цією обіцянкою і волею урядів, місцевої влади, релігійних лідерів, громадських діячів та провідних підприємців дотримуватися її. Начальник Радехівського РУЮ – Сопронюк Г.М. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
