14:04 Боротьба з корупцією | |
| На сучасному етапі українська держава зазнає великих перетворень соціально-економічного та політичного характеру, що являється позитивними факторами для розвитку країни. Однак поруч зі змінами в функціонуванні державного механізму проблема корупції стала актуальною і невідворотною. Це явище серйозно поглиблює кризу довіри до держави, зводиться нанівець її авторитет, як ракова пухлина, призводить до знищення основ державності і моралі. Корупція є розповсюдженим явищем, і охоплює собою майже всі країни, але проявляється в різних пропорціях та на різних рівнях, має різноманітну природу походження. Відомий німецький політичний діяч Норберт Нойгауз розробив такий поділ корупції на маленьку (дрібні службовці та чиновники), середню (умисні бюрократичні перепони, кумівство), та велику (інституційну (легальна корупція)). Так як в Україні не дуже багата економічна структура, то корупція процвітає на всіх рівнях державного управління. На інформаційному тлі боротьба з корупцією стає надзвичайно модним гаслом, який звучить повсюди. І коли мільйони українців виступають проти корупції, виникає запитання, чому вони не звернулись до правоохоронних органів з повідомленням про вимагання хабара, або про факт його передачі, то більшість з ним відповідають: «Головне позитивне вирішення проблеми». Зрозуміло, боротись з корупцією по телебаченню та в реальності це зовсім різні речі. Видатний філософ Конфуцій казав: «Краще запалити маленьку свічку, ніж проклинати темряву», тому політичним діячам легше боротися з уявними корупціонерами, ніж знайти одного справжнього (з першого рівня корупції), а тим паче змінити політико-економічну систему, яка передбачає корупцію, як системо-утворюючий чинник. Основним фронтом боротьби з корупцією є лише перший рівень, а саме тільки боротьба з дрібними чиновниками-корупціонерами, яких впіймали на гарячому - «герої - анти корупціонери». Найчастіше другий та третій рівні корупції до уваги не беруться. Поряд з тим саме ці рівні корупції є найбільш небезпечні, оскільки вони мають системний характер. Тут корупційні гроші циркулюють у напрямку функціонування бюрократичної піраміди – знизу до гори. Саме на найвищій точці політичної системи в Україні замикаються всі найбільші корупційні схеми третього рівня. Якщо тільки корупційна система не знаходить своєї найвищої точки, через політичне двовладдя чи політичну кризу, то в країні одразу виникають корупційні скандали. Боротьба еліт за преференції для своїх структур і спонукає до цього, а коли одна з еліт одержує перемогу- країна, в свою чергу, одержує так звану «політичну стабільність», але це не означає, що не продовжує успішно функціонувати системна корупція. Основна проблема полягає в тому, що українські політики не стільки не хочуть реформувати систему, скільки не знають як це зробити, тому погравшись трохи в борців з корупцією на провідних національних телеканалах вони повертаються до очолювання прямо чи опосередковано корупційних схем. Тому сподіваючись на реальних борців з корупцією в обличчі високопоставлених чиновників ми створюємо собі «іллюзію», адже кожен з чиновників розуміє, що насправді він і є цей бюрократичний апарат, зі зловживаннями якого треба боротися. Є певна надія на так звану «національну ідею» та соціальну самоорганізацію українців, які зможуть оборонити себе від негативних факторів бюрократичного апарату, але громадяни в цьому плані залишаються в інертному стані. На завершення хочу зазначити, що боротьба з корупцією в Україні породила один цікавий вислів: « В Україні багато тих хто бореться з корупцією, але корупція завжди перемагає». Попри свою наївність, народна логіка якимось дивним чином точно відображає реальність. На мою думку головною зброєю в боротьбі з корупцією є: совість, порядність, чесність. Тобто високопоставленим чиновникам з самого початку треба перемогти корупцію в собі, а вже потім братися за «великі справи», в тому числі й за боротьбу з корупцією. Начальник Радехівського РУЮ – Г.М.Сопронюк | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
